Від самого початку творіння Земля насолоджувалася денним світлом, що виходило від сонця, і контрастною темрявою ночі.
У сучасному і розвиненому світі ми можемо отримати доступ до світла за бажанням – клацанням перемикача або навіть через наші мобільні телефони та інші електронні пристрої.
Штучне освітлення домінує в нашому житті, через що нам важко уявити, наскільки обмеженими були наші предки, коли наставала ніч.
Прорив, якого людство домоглося в галузі освітлення – від розпалювання вогню до електричного освітлення 21-го століття – дивовижний. Фахівці з освітлення досліджують і пояснюють цю неймовірну історію і показують, як освітлення перетворилося з практичної необхідності на розкішний вид мистецтва.
Управління вогнем і походження освітлення
Сонце було основним джерелом світла з самого початку Всесвіту. У доісторичні часи схід і захід сонця контролювали, тоді були доступні всі види діяльності людини – від полювання до подорожей.
Усе змінилося, коли людство виявило силу вогню. Завдяки використанню сонячної енергії та спалюванню сировини раптово кінець дня не обов’язково мав настати із заходом сонця.
Натомість можна було використовувати елементарні палаючі смолоскипи як переносне джерело світла, що також виділяло теплову енергію, а це означало, що людська діяльність могла тривати в темні й холодні години ночі.
Існування і спосіб життя наших предків повністю змінилися, особливо в зимові місяці.
Відкриття вогню було революційним, і історія людства назавжди змінилася.
Найбільш ранні люди тепер могли готувати, зігріватися і створювати світло, водночас натираючи один об одного природні об’єкти, такі як гілки і кремінь.
Перші лампи
У всьому світі було зроблено археологічні відкриття найперших “світильників”, які датуються приблизно 70 000 р. до н.е. Ці об’єкти, що здаються такими простими, насправді являють собою величезний крок вперед в історії освітлення.
Зроблені з видовбаних контейнерів, таких як черепашки або каміння, основи ламп потім заповнювали сушеною травою і деревом. Натуральне розпалювання поливали тваринним жиром і підпалювали.
Ці перші лампи дали змогу джерелу світла – вогню – бути більш стриманим і контрольованим на меншій площі. Однак у примітивних ламп були і свої недоліки: вони швидко перегоряли, і їх доводилося постійно ремонтувати і заправляти паливом.
Таким чином, наступним великим проривом в історії освітлення стала масляна лампа. Ці невеликі освітлювальні пристрої були вперше виготовлені приблизно в 4500 році до нашої ери і були поширені в Стародавньому Єгипті та Греції, а потім і в Римі.
Виготовлені з різних матеріалів, включно з алебастром, бронзою і теракотою, ці лампи були створені у формі посуду для олії, з простором для гніту, щоб продовжити горіння і зробити лампи придатними для повторного використання.
На відміну від світла, виробленого природним розтопленням у відкритих посудинах, спалюючи олію в лампах, можна було більше контролювати силу вогню і світла, як у замкнутому просторі.
Додатковою перевагою масляної лампи була її портативність, оскільки ці джерела світла зазвичай мали ручку і їх було набагато безпечніше носити з собою, ніж палаючі смолоскипи.
Дивно, але ці ранні олійні лампи вважаються першими в історії предметами масового виробництва, що демонструють, наскільки цінним, важливим і бажаним вважалося товарне світло.
Незважаючи на розвиток освітлення і створення масляної лампи, очевидно, що стародавні люди все ще сильно покладалися на сонце як на джерело світла. У центрі римських будинків був відкритий атріум, через який проникала найбільша кількість світла.
Відкрита конструкція атріуму пропускала багато природного світла, забезпечуючи більшу яскравість, ніж могла б дати одна масляна лампа.
Перші свічки
У той самий час, коли горіли масляні лампи, створювалися і найперші свічки.
Створення свічок, винайдених на початку століття до нашої ери, стало наступним важливим моментом в історії освітлення.
Спочатку зроблені з тваринного жиру, свічки давали більше світла, ніж масляні лампи, і їх можна було горіти довше.
Цікаво, що хоча свідчення використання свічок було знайдено в Стародавній Греції та Римі, їхнє використання в цих суспільствах ніколи не було таким поширеним, як масляні лампи.
Причина цього невідома, хоча одне з можливих пояснень – надання переваги спалюванню олії без запаху на відміну від неприємного запаху свічок, що горять, із тваринного жиру.
Саме в Азії свічки вийшли на перший план і широко використовувалися як основне штучне джерело світла. Вважається, що найбільш ранні збережені зразки свічок з Азії були створені близько 200 р. до н.е. і були зроблені з китового жиру.
В Індії віск для свічок виготовляли з киплячої кориці. Матеріал утворював густу пасту, яку потім охолоджували та тверділи, і її можна було спалити за допомогою гніту в центрі.
Фактично, майстри стародавньої Індії – абсолютно випадково – створили найперший зразок ароматичної свічки, предмети, які асоціюються з розкішшю і задоволенням у нашому сучасному світі.
Повернувшись до Європи після розпаду Римської імперії, торгівля скоротилася, і добути нафту стало важче. У результаті свічки, а не масляні лампи, стали найпоширенішим джерелом світла в Європі в середні віки.
Для щасливих, багатих європейців свічки з бджолиного воску були легко доступні. Ці прекрасні свічки горіли чисто, без запаху і диму.
Перші люстри
Події відбулися в період Відродження, коли прості свічники стали більш складними.
Через низьку якість світла, що забезпечується одним полум’ям, свічки ставили поруч, що призвело до створення як розгалужених канделябрів, так і люстр.
Свічки також поміщали в тримачі, прикріплені до стіни, у прості бра для освітлення темних коридорів.
І тому найбагатші відвідувачі почали поміщати свої свічки з бджолиного воску у важкі темні металеві або дерев’яні рами, часто прикрашені готичними мотивами та геральдичними щитами.
Ці рами потім будуть підвішуватися до стелі, щоб краще висвітлювати всю кімнату й уникнути небезпеки перекидання свічок.
Кінець 19-го століття, і електричне світло
У 1879 році великий прорив у галузі освітлення зробив сер Томас Едісон, який винайшов лампу розжарювання з вуглецевою ниткою. Це викликало величезний резонанс і зробило революцію в техніці освітлення в усьому світі.
У 1880-х роках електричне освітлення було надзвичайно дорогим і тому дуже цінувалося і було модним.
Наприклад, наприкінці 19-го століття вартість лампи була такою ж, як середня заробітна плата тижня. На додачу до цього був потрібен особистий домашній генератор для увімкнення електричного освітлення, що обходилося ще дорожче.
Однак бум багатства в Сполучених Штатах на той час означав, що кілька жителів Нью-Йорка-мільйонерів змогли встановити у своїх будинках генератори електроенергії.
Люди були так схвильовані електричним світлом, що воно проникло в усі верстви суспільства: якась місіс Корнеліус Вандербільт, наприклад, навіть пішла на костюмований бал у костюмі електричної лампочки.
Але величезною проблемою перших систем електричного освітлення була їхня небезпека. Фактично, та ж сама місіс Вандербільт, яка колись була так захоплена лампочкою з вуглецевою ниткою, видалила електричну систему зі свого будинку після того, як вона загорілася.
Знадобиться ще майже століття, щоб використовувати справжню потужність електричного освітлення. І хоча сучасне освітлення призвело до практично повної відмови від свічок в усьому світі, канделябри та свічники залишаються популярними декоративними складовими, додаючи розкішної атмосфери та нотки елегантності інтер’єру.
