Жнива в Україні – не просто робота на полі. Це цілий світ вірувань, ритуалів, пісень, спогадів, усього того, що тримало українця з землею впродовж століть. У жнивах було щось священне: люди зрізали хліб, який мав годувати родину цілий рік. Ну як тут без обрядів?
Перший сніп: як його називали і що з ним робили
Початок жнив – хвилина відповідальна. Найперший зрізаний сніп мав особливу силу, тому його називали по-різному – залежно від регіону. Як називали перший сніп? Найпоширеніша назва – "Зажинок", "Зажинальний сніп" або "Зажинаний". Деколи казали "Перший дідух", бо його зберігали до Різдва, хоч це не класичний дідух. Перший сніп обов'язково ставили у покуті, сушили, берегли від біди. Люди вірили, що він приносить хату достаток.
Перед тим як вийти в поле, робили невеличкий ритуал.
Іноді господиня виносила коровай чи паляницю й клала на межу – “щоб нивка родила”.
Основні традиції зажинків:
- Першу жменю колосків зрізали мовчки.
- Жінки вдягали святкові хустки, бо початок роботи мав бути урочистим.
- Часто господар окроплював ниву свяченою водою.
Так українці “відкривали” сезон збору хліба.
Жнива: звичаї, що супроводжували працю
Жнива тривали тижнями, іноді місяць, і весь цей час діяли сталі правила.
На жнивах було прийнято:
- Не сваритися.
- Працювати разом.
- Співати.
Пісні допомагали йти в ногу, давали ритм, підбадьорювали.
Під час жнив існували свої обряди та традиції. Перед жнивами робили “закрутки” з перекручених колосків та “зажинковий хрест” як захист від злих сил та недуг. Гарною традицією була щира молитва до св. Петра для захисту від лиха. Так, дарували води косарям, щоб “жнива не горіли”. Не можна було топтати зрізані колоски – це “образа для поля”. Недожаті колоски залишали, переплітали їх стрічками, клали туди частування, а з останніх колосків плели вінок.
Обжинки – завершення польових робіт
Обжинки – це свято. Веселе, гучне, з піснями й танцями. Це момент, коли можна видихнути й сказати: “Маємо хліб!”. Що робили на обжинках? З останнього снопа плели “бороду” або “князя” – символ духу поля. Жінки несли останній сніп господарю й співали обжинкових пісень. Господар дякував женцям, пригощав, дарував гостинці. Вечір закінчувався великими гуляннями. Обжинковий сніп теж берегли – бо він символізував “втомлене, проте щасливе поле”.
Коли співають обжинкові пісні? Обжинкові пісні звучали в останній день жнив, коли поле вже чисте, а люди повертаються з останнім снопом. Ці пісні зовсім інші від зажинкових – вони веселіші, урочисті, з подякою землі та жінкам-женцям.
Коли святкували жнива в Україні?
Традиційно початок жнив припадав на липень – серпень. Точний час залежав від погоди та стиглості зерна. Свято завершення – обжинки – робили тоді, коли збирали останній сніп. Це могло бути і в середині липня, і на початку серпня. Це було закінчення праці, коли плели вінок з останніх колосків, співали пісні, частували женців. У деяких селах обжинки приурочували до 3 серпня (Макріда) або 19 серпня (Спас) – вважали, що це добрий час для “подяки ниві”. Жнива – це не один день, а цілий період, що завершувався великим святом подяки в кінці літа.
Українські жниварські традиції – це цілий обрядовий календар, який супроводжував хліб від першого до останнього колоска. Були зажинки, урочистий початок роботи, був перший сніп, який вважали символом достатку, були жнива з піснями й правилами, і, звісно, обжинки – велике свято, коли люди дякували землі за врожай.
