Лина Костенко — одна из самых известных украинских женщин, чей весомый вклад в литературу и общество вряд ли кто-то может отрицать. За спиной поэтессы — огромное творческое наследие и неоценимый жизненный опыт в 92 года.
О Лине Костенко высказывались как об экстравагантной, бескомпромиссной и упрямой женщине. Однако не был ей чуждым и трепет любви. Читая произведения Лины Костенко, мы замечаем, какой широкий спектр чувств у нее вызывала любовь. От грусти до радости, от тревоги до покоя, от подъема до приземления.
Лина Костенко о любви не боялась говорить. Все ее цитаты и высказывания чрезвычайно живые и мощные. Обычно эти слова душевные и трогательные, но и случаются те, которые полны горечи. Но именно благодаря этим эмоциям и рождаются удивительные строки шедевров.
Лучшие цитаты о любви от Лины Костенко
Далее вам представлены лучшие цитаты Лины Костенко о любви. Цитаты, которые берут за душу и не отпускают.
1. Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам.
Мені потрібен космос її очей.
(«Записки українського самашедшого«)
2. Любов — небезпечна вихватка. Призводить людей до усобиць і смути.
(«Якщо це вимагає пояснення«)
3. Любов відкрити важче, ніж Америку.
(«Сумна Колумбіана«)
4. Обережні люди придумали забобони —
між серцем і розумом знак заборони.
Між серцем і розумом — остороги.
Забобон — для кохання.
Забобон — для дороги.
(«Обережні люди придумали забобони«)
5. Троянда — як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш ЇЇ узяти.
(«Записки українського самашедшого«)
6. Тривога душу розпинає:
а що, як любиш не мене?
Я по-латині: аморе, амо!
(«І не минає, не минає!«)
7. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь.
(«Маруся Чурай«)
8. Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни.
(«Моя любове! Я перед тобою!«)
9. Мені страшно признатися: я щаслива.
Минають роки, а ти мені люб.
Шаліє любові тропічна злива –
землі і неба шалений шлюб.
(«Лейтмотив щастя«)
10. Ми з тобою такі безборонні одне перед одним. Ця любов не схожа на таїнство перших причасть.
(«І знову пролог«)
11. Я, підданка своїх обов’язків,
я, васал свому королю,
я люблю тебе тихо, боязко,
я прощально тебе люблю.
(«Епілог«)
12. Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі.
(«Маруся Чурай«)
13. Любов неповторна — моя валторна.
(«Відмикаю світанок скрипичним ключем«)
14. Кохання — це мука. Кохання — це хист. Кохання — це твій ненаписаний лист.
(«Отримала я ненаписаний лист«)
15. Ти пісня моя лебедина,
останнє моє кохання…
В такому віці людина
завжди кохає востаннє.
(«Біла симфонія«)
16. …коли починаєш кохати, —здається, на землю від тебе лягає світліша тінь.
(«Коли прибуває смуток«)
17. Інша річ — покохати.
То здавалось таким небезпечним
і таким нелегким,
що хотілось уникнуть його.
(«Тінь«)
18. У цьому черствому скрипучому світі тільки любити — тепер екзотика.
(«Екзотика«)
19. така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
(«Спини мене отямся і отям«)
20. Скільки років кохаю,
а закохуюсь в тебе щодня.
(«Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати…«)
21. Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.
(«Я дуже тяжко Вами відболіла«)
22. Я в любові — як в еміграції. Відпусти мене в рідний край.
(«Епілог«)
23. А ця любов — як холодно без неї!
Як поцілунок долі у чоло.
Як вічний стогін пам’яті моєї.
(«Усе було — і сум, і самота«)
24. Я — навіжена. Я — дитя любові. Мені без неї білий світ глевкий.
(«Маруся Чурай«)
25. І хоч у мене приятелі щирі,
але я знаю, що таке любов,
і не хвалюся друзям у трактирі,
як я заліз до неї у альков!
(«Майже переклад з провансальської«)
26. У цій любові щось було священне, таке, чого не можна осквернить.
(«Маруся Чурай«)
27. Зіграй мені мелодію любові, ту, без якої холодно словам.
(«Ті журавлі, і їх прощальні сурми«)
28. Твоя любов — на грані маячні
і віра — у наївності на грані.
(«І скаже світ«)
29. Напитись голосу твого,
того закоханого струму,
тієї радості і суму,
чаклунства дивного того.
(«Напитись голосу твого«)
30. Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен.
(«Очима ти сказав мені: люблю«)
31. Перенебачу, перенечую,
передощиться, переболю,
а я переднюю, переночую,
а я перегодом перелюблю.
А я утечу в кошлаті Карпати,
а я цю любов задушу і уб’ю…
(«Мало всього — ще і тугу цю вовчу«)
32. Кохання, вірність — істини одвічні. Створили їх іще до нас, давно.
(«Кохання, вірність — істини одвічні«)
33. О, яка у грішної святість?
Я кохаю.
Я марю…
(«Геніяльний художнику«)
34. Всесвіт. Проблеми. Трагедій поденщина. А я закохалася. Сказано — женщина.
(«Сонце моє, оченята карі«)
35. Якщо кохаєш — знайдеш без адрес оцю
хатину за морями снігу.
(«Гуде вогонь — веселий сатана«)
36. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ.
(«Моя любове! Я перед тобою«)
37. Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання.
(«Це не чудо, це чад«)
38. Які там трони й корони, було тут лише кохання.
Якщо за коня — півцарства,
то що ж тоді за любов?!
(«Тінь королеви Ядвіги«)
39. Гондоли чорні. Небо голубе. І гондольєр співає про кохання.
(«Гондоли — чорні. Бо в чуму були…«)
40. …я чую дощ. Він тихо плаче правду,
що я когось далекого люблю.
(«Щасливиця, я маю трохи неба«)
41. Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
(«Недумано, негадано«)
42. …кажуть, кохання – хімічний коктейль у голові на пару років чи місяців. Втім, буває і хімічний коктейль. У мене в житті був. Вдаряло в голову і розламувало стегна. А кохання – це інше. Кохання вдаряє в душу.
(«Записки українського самашедшого«)
43. Моє життя — руйновище любові,
де вже ніякий цвіт не процвіте.
(«Маруся Чурай«)
44. Нехай смакують почуття гурмани, а ти стихія — любиш, так люби!
(«Такий чужий і раптом — неминучий!«)
45. Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю, о як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.
(«Осінній день березами почавсь«)
46. Я хочу знати, любиш ти мене, чи це вже сон, який уже не сниться?
(«Я хочу знати, любиш ти мене«)
47. А це кохання почалося з пісні. Могло
урватись тільки, як струна.
(«Маруся Чурай«)
48. Якби ж мені така любов раніше! Буває ніч, щасливіша, ніж ця?
(«Берестечко«)
49. О музи, музи, музи кам’яні!
Де грім душі, народжений з любові!
Ви мовчите. Ви плачете в мені.
(«Скіфська Одіссея«)
50. І в недобру для серця пору я сказала комусь: — Люблю…
(«В дні, прожиті печально і просто«)
